До трьох років гострий середній отит переносить близько 80% дітей. Причина анатомічна: слухова труба в малюка коротка, широка і майже горизонтальна, тож інфекція з носоглотки потрапляє в середнє вухо значно легше, ніж у дорослого.

Типовий сценарій

Все починається зі звичайної застуди. На третій-четвертий день нежитю дитина раптом прокидається вночі від різкого болю у вусі, температура піднімається до 38–39 °C. Немовля, яке ще не може поскаржитися, тягне руку до вуха, відмовляється від грудей і плаче, щойно його кладуть горизонтально.

Спостереження чи антибіотик

Сучасні протоколи не вимагають антибіотика в кожному випадку. Здоровій дитині старшій за два роки з помірним болем і температурою нижче 39 °C призначають так звану вичікувальну тактику: 48 годин знеболення та повторний огляд.

Антибіотик потрібен одразу, якщо:

  • дитині менше 6 місяців;
  • уражені обидва вуха у малюка до двох років;
  • з вуха з’явилися виділення — це означає перфорацію перетинки;
  • температура вища за 39 °C або стан дитини тяжкий;
  • за 48 годин спостереження полегшення не настало.

Курс, який почали, треба завершити повністю — навіть коли на третій день дитина вже бігає і здається здоровою. Передчасне припинення — головна причина рецидивів.

Чого робити не варто

Борний спирт, олія, сік цибулі та зігрівальні компреси не лікують отит, а при перфорації барабанної перетинки можуть пошкодити структури середнього вуха. Будь-які краплі у вухо — тільки після огляду, коли лікар побачив, ціла перетинка чи ні.

Знеболення — це не «замаскувати симптом». Парацетамол або ібупрофен у віковому дозуванні полегшують біль уже за 30–40 хвилин і є повноцінною частиною лікування.

Коли їхати до лікаря негайно

  1. Набряк, почервоніння або болючість за вушною раковиною.
  2. Вушна раковина відстовбурчилася вперед.
  3. Дитина млява, її важко розбудити, з’явилося блювання.
  4. Асиметрія обличчя чи хиткість ходи.

Це ознаки ускладнень — мастоїдиту чи внутрішньочерепного поширення інфекції. Такі стани трапляються рідко, але потребують госпіталізації того ж дня.

Після одужання

Через 4–6 тижнів варто зробити контрольну тимпанометрію. У частини дітей рідина в середньому вусі залишається довше, ніж симптоми, і мовчки знижує слух саме в той період, коли дитина активно вчиться говорити.